 Ковик Ігор Антонович
Коли ми ідемо до фотографа, то
він старається зробити яскраве освітлення для якісної фотографії. Ісус
Христос сказав: „Я світло для світу”. Він бачить нас з середини, які ми є.
Так семінарія нас вчить дивитися на людей і на речі з різних точок зору, щоб
робити правильні висновки у вирішенні їхніх проблем. Тернопільська Біблійна
Семінарія навчила мене стояти на твердому фундаменті Слова Божого та
незмінності Біблійних доктрин. З 2001 року я несу служіння пастора в церкві
села Хмелівка Тернопільської області. Тернопільська Біблійна Семінарія є
путівником для мене в моїй праці.
3 жовтня 2004 року в приміщенні
церкви ХВЄ м. Тернополя відбулася урочиста подія вручення дипломів
випускникам Тернопільської Біблійної Семінарії. Цьому дню передувала важка
дорога навчання. Ректор семінарії Віталій Варениця прирівняв працю студентів
до праці воїнів, які штурмують „гористий край, про який Господь говорив того
дня, бо... там велетні та великі укріплені міста” (Єг. 14:12).
Нашими велетнями були лінощі,
небажання писати письмові роботи, відволікатися сторонніми справами. Але ми
подолали цих велетнів і здобули «гористі місця».
Цей день запам’ятається для мене
до кінця мого життя.
 Народився
я 1964 році на Тернопільщині. У 1981 році закінчив середню школу, потім
училище. Два роки служив у лавах Радянської Армії. Потім працював
газоелектрозварником.
Що спонукало мене до навчання? У жовтні 1994 року я прийшов до Бога. В
Євангелії від Матвія 6:6 є записані слова Ісуса Христа: „Увійди до своєї
комірчини і помолися”. Я ставав на коліна в закритій кімнаті гуртожитку, де
я на той час проживав з сім’єю, каявся, просив Ісуса Христа про прощення
моїх гріхів. Потім однієї неділі я покаявся в Церкві перед всією громадою і
вся церква за мене молилася.
В 1996 році пастор Терещенко
доручив мені працювати з людьми, які перебували в місцях позбавлення волі. Я
давав відповіді на листи, які вони присилали в церкву з різних кінців нашої
країни. Висилав їм євангелії, розказував, як прийти до Бога, як Ісус навчав
молитися. Надсилав їм також речі, такі як одяг, взуття, речі особистої
гігієни. Моєю мрією було попасти туди, де вони відбували покарання і там
проповідувати їм Слово Боже. Моя мрія збулася в 1997 році, коли диякони
Петро Андрощук і Богдан Скоцень взяли мене в Копичинецьку в’язницю. Там я
перший раз у житті проповідував. Другий раз я проповідував в церк-ві міста
Чорткова, де пастором є Олег Саган. Пізніше мені дали можливість
проповідувати в церкві м. Тернополя яка знаходиться на вул. Квітова, 19.
З 1998 разом з своїм другом
Ігорем Репетою, який на той час вже закінчив семінарію, почали працю в селі
Великий Ходачків Козівського району. В цьому селі прийшли до Бога четверо
людей, які прийняли водне хрещення.
Я відчував, що мені бракує знань.
Кожен крок у церкві, був
кроком досвіду, але ще багато чого я не розумів. Для мене завжди був
підбадьоренням і благословенням брат Ігор Репета. Він часто мені казав: „Іди
вчитися в семінарію: не помітиш, коли закінчиш”.
 Я
почав молитися за навчання і просити Бога, щоб Він відкрив мені для цього
двері. Служителі були згідні, дружина також і ось в 1999 році, у вересні
мене зарахували в семінарію.
До навчання в семінарії мене
спонукало наступне:
1. Брак знання Біблії.
2. Бажання розширити свій кругозір.
3. Бажання навчитися доносити слово Боже до невіруючих людей.
У 2001 році мені запропонували
дияконське служіння в Церкві. Я почав молитися і просив Бога відкрити мені
Його волю відносно мене. І я отримав відповідь через Біблію. В книзі пророка
Єремії 13:25 написано: „Оце жеребок твій, це уділ, який я відміряв тобі,
гово-рить Господь”. Через проповідь Петра Кравчука Бог далі проговорив до
мене: „Якщо відмовишся, не будеш мати благословення”. Я дав згоду.
Дияконське служіння я виконував
у церкві півроку, після цього мені було запропоновано пасторське служіння в
селі Хмелівка Теребовлянського району. І знову я ставлю перед Богом питання:
„Чи давати згоду на пасторське служіння”? Того 2001 року ми проходили у
семінарії курс „Пізнання Бога”. Однією з тем була: „Знати, де працює Бог”. В
основу було покладено місце з Євангелії від Луки 19:1-10. Ісус, проходячи в
натовпі, шукав де працює Його Отець. Ісус вийшов з натовпу і сказав: „Закхею,
зійди зараз же, бо потрібно мені сього-дні бути в домі твоїм”. Що трапилось?
Ісус бачив, що Отець працює в серці Закхея і Він при-єднався до цієї праці.
Спасіння прийшло в дім Закхея як результат діяльності Бога в його серці.
 Вивчаючи
цей курс, я відчув Божий поклик до пасторського служіння. Бог говорив до
мене через навчання в семінарії. В церкві села Хмелівка я почав працювати
разом зі своєю дружиною і доньками. Ми розпочали недільну школу для дітей,
була створена група прославлення. В навколишніх селах проводили
євангелізаційні служіння, роздавали Нові Заповіти.
Два літа підряд ми мали дитячі
християнські табори спільно з церквою міста Теребов-ля. Цього літа ми
пережили в таборі великі Божі благословення, я бачив, як Бог працює в дітях.
Свідчення Рак Олесі (13 років),
яка була у цьому таборі: «Мені в таборі найбільше за-пам’яталася середа, 30
червня 2004 року. В цей вечір я покаялася в своїх гріхах. Дуже дякую Богу,
що Він простив мої гріхи і дав очищення в моє серце. Мир і спокій прийшли в
моє життя».
Таких свідчень ми чули багато і
я зрозумів, що Бог Отець працює в дитячих серцях і хоче, щоб ми приєдналися
до цієї праці. Працювати з молоддю я навчився у семінарії. В цьому мене
заохочувала Катріна Гуменюк, віце-президент і викладач семінарії. На даний
час я не уявляю свого служіння без навчання. Служіння і навчання – це як два
весла в човні, яким я плив на протязі п’ятьох років.
Хочу дати пораду і теперішнім, і
майбутнім студентам семінарії. Вчіться, поки є можливість, будьте вірними у
навчанні і Бог обов’язково покличе вас до праці, де ви будете
використовувати набуті знання. Вони ніколи не будуть для вас зайвими. |
