Петро Скакун

Випускники

Петро Якович Скакун

В школі я не любив вивчати історію і думав, що вона мені ніколи не згодиться.

Я закінчив перший випуск студентів семінарії у 1993 році. Викладачі часто обідали в мене дома. В розмові з ними я побачив, що вони з задоволенням слухали події сучасної історії нашої церкви при атеїстичному режимі. Я їм розповідав про репресії віруючих при царизмі і при Радянській владі.

Історію в семінарії викладав і навіть дуже цікаво професор Гельмут. Наші брати зауважили, що в програмі нічого немає про церкву на Сході і тому звернулись з проханням щось розповісти про Східну церкву. На Заході не знали, що тут відбувалося, ніхто цього не записував, тому професор не міг задовольнити бажання студентів.

Брат Джек Гунька запропонував мені викласти місцеву історію. Я відмовлявся, посилаючись на те, що я не історик. Джек сказав мені щоб я розповів студентам те, що я розповідав їм. На наступному занятті я розповів студентам цікаві події сучасної історії церкви в Радянському Союзі. Мені сказали, що я добрий історик.

Десь через два роки, зателефонував до мене додому Джек і сказав: "Професор історії, який обіцяв поїхати викладати на Україну, відмовився. Іншого я підшукати не можу, тому брат Петро, ти добре знаєш історію церкви. Готуйся і будеш викладати в семінарії. З Богом" і поклав трубку. Я не встиг відмовитися. Залишився сам один з телефонною трубкою. Усвідомлюючи, що це серйозно і що це Боже діло, я взявся вивчати історію Церкви. Вже не як студент а як викладач. На підготовку залишалося півтора місяці. Я старанно підготовився. І коли настав час навчання, то я став викладачем Історії Церкви.

Подорож по колишньому СРСР

В 1992 році брат Джек Гунька, брати Іполіто Даніель і Джон, два рідні брати Кнопі і я Петро Скакун вирушили в подорож на екскурсію.

Я підготовив все необхідне для перебування в містах Києві, Москві, Санкт-Петербурзі і поїздом назад до Києва і з Києва до Тернополя.

Було попередньо закуплено квитки і було домовлено в цих містах, нас брати зустрічали, показали місто, спровадили до церкви, забезпечили житлом і таке інше.

В Санкт-Петербурзі оглянули самі прекрасні місця місця і Ермітаж.

До Києва повертатись думали не поїздом, а літаком. На літак квитки придбали, а на поїзд здали. Ми ночували в двох квартирах. Наш господар ночував на дачі і проспав. Літак відправився в 6 год. ранку, а ми утрьох залишилися в Санкт-Петербурзі. Наступний літак відправляється в середу, а подія відбувається в суботу. Викладачі в понеділок мали викладати в Тернополі в Семінарії. Ми здали квитки на літак і хочемо придбати квитки на поїзд, а їх не має. За цілий день нам вдалося залагодити місця в поїзді до є Києва. Ще в п’ятницю в вечорі ми повідомили в Київ, що прибудемо не поїздом, а літаком, щоб нас зустріли кияни. Літак зустріли, але вони не знали тих викладачів, а знали тільки мене. Брати поїхали двома екіпажами легкової додому, а наші брати екскурсанти залишилися в аеропорту. Вони знайшли телеграф. Дзвонять в Санкт-Петербург. Ніхто не відповідає. Ми зайняті квитками. А вони не знають де ми і коли приїдемо і як зустрінемось.

Брат Джек дзвонить з Києва до Тернополя до мене додому і питає жінку: "Ганю, де Петро?" Вона відповідає: "Поїхав з вами". Джек розповів ситуацію, що виглядає, що ми відстали від літака і не відомо де ми є. Моя дружина це зрозуміла. Знаючи, що я дорогу додому знаю і сам дам собі раду, заспокоїлася.

Брат дзвонить до брата Вербицького. Брат Вербіцький дзвонить до моєї дружини, щоб подзвонила до Санкт-Петербурга, де може бути брат Петро. Дружина знає де я можу бути, але телефону не має. Саме трудніше було братам в Києві в аеропорту. Брати кияни шукали гостей по всіх Церквах, на березі Дніпра, бо там проходили водні хрещення. Ми приїхали в Київ поїздом в неділю після обіду і зустрілися з братами на залізничному вокзалі. Вони вже взнали, додзвонившись в Санкт-Петербург, що ми поїхали поїздом. Через декілька годин ми поїздом відправились на Тернопіль. В понеділок ранком ми прибули в мальовниче місто Тернопіль і приступили до занять в Семінарії.

Прийшли до висновку – якщо українець склав план, то канадцям не варто його переробляти, бо то не в Канаді, а на Україні.

На верх ▲

Designed and hosted by www.LikeW.com