|
|
|
||||||
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
Сторінка студентів |
||||
|
Вчення про хрещення Духом Святим (робота Телев'яка Анатолія з предмету "Доктрина про Духа Святого")
ПЛАН І. ВСТУП ІІ. ВИЗНАЧЕННЯ ХРЕЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ ІІІ. УМОВИ ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ IV. ПРОЯВЛЕННЯ ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ V. ПРИЗНАЧЕННЯ ХРЕЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ VI. ВИСНОВОК.
І. ВСТУП
В наш час серед різних християнських деномінацій, особливо в євангельських колах, відмічається велика зацікавленість Особою і служінням Третьої Особи Трійці – Святого Духа. Ця зацікавленість знову відродилась в останні століття після того, як 31 грудня 1900 року в біблійній школі Чарльза Пархама (США) студентка Агнеса Осман отримала хрещення Святим Духом і заговорила на інших мовах, коли Пархам помолився над нею з покладанням рук. Після цієї події на протязі століття мільйони людей пережили в своєму житті подібний досвід. Дослідники сучасної Церкви відмічають, що серед різних деномінацій найшвидше зростають п’ятидесятницькі і харизматичні церкви, які вірять в хрещення Святим Духом і видимі прояви дії Духа. Подія, яка трапилась біля двох тисячоліть назад і описана євангелістом Лукою в книзі Дії апостолів, продовжує притягувати увагу як високоосвічених теологів, так і простих християн:
Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила увесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. [1, Дії 2:1-4]
Мало хто тепер пробує заперечити богонатхненість цього тексту. Проте і по сьогодні не вщухають теологічні дебати на різних рівнях щодо цього і подібних йому уривків книги Дій апостолів. Чи можуть і чи повинні християни в наш час переживати схожий досвід? Чи є тексти про хрещення Святим Духом з Дій Апостолів нормативними в житті сучасної Церкви? Чи стосується це сучасних віруючих, чи лише стосувалось апостолів і віруючих ранньої Церкви? Чи завершення канону Нового Заповіту усунуло необхідність прояву в наш час надприродних Божих проявів, які мали місце в апостольські часи? Ось лише деякі з питань, навколо яких проводяться дискусії і теологічні суперечки досі, а на які кожному з нас потрібно дати відповідь в своєму житті. Існують різні точки зору розуміння терміну „хрещення Святим Духом”, подекуди взаємо заперечливі. Тому спробуємо поглянути більш глибше на дане питання
ІІ. ВИЗНАЧЕННЯ ХРЕЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ Термін „хрещення Святим Духом” взятий із Нового Заповіту. Сам Христос говорив про це: „Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим”. [1, Дії 1:5]. Дієслово „христити” досить часто вживається в Новому Заповіті. Щоб краще зрозуміти суть хрещення взагалі, потрібно зрозуміти зміст цього слова:
В давньогрецькій мові дієслову „хрестити” відповідає слово „баптізо”. Коренем слова є „балто”. Суфікс „із” має особливе значення. Дієслово, утворене за допомогою цього суфікса, завжди має значення „бути причиною чогось”, „викликати щось”. Природа того, що таким чином, викликається чи має місце, визначається змістом кореня слова... Отже, перед нами шість прикладів вживання грецької форми „бапто”. У всіх цих прикладах значення цього слова наступне: „занурити щось в рідину і витягнути”. Отже, якщо „бапто” означає занурювати щось у рідину і витягувати, то дієслово „баптізо” може мати лише одне значення – „бути причиною занурення чогось в рідину і витягання з неї.
Найчастіше це слово використовувалось для опису водного хрещення, яке відбувалось (а в багатьох деномінаціях відбувається і по-сьогодні) через повне занурення у воду. По аналогії з водним хрещенням, під виразом „хрещення Святим Духом” слід розуміти духовне переживання християнина, яке можна образно описати як повне занурення в Святий Дух. Стенлі Хортон говорить про це так [8, с.138]:
Важливо запам’ятати також, що хрещення Святим Духом є зануренням у взаємовідносини з божественною Особистістю, а не в рідину чи в якийсь вплив. Це взаємовідносини, які можуть рости і зміцнюватись. Таким чином, хрещення є тільки початком, але це таке хрещення, яке має на увазі певний акт послуху і віри з нашої сторони.
В більшості християн не викликає питання необхідності бути хрещеним Духом Святим – майже всі богослови згоджуються із необхідністю бути „зануреним” в Божий Дух і мати Його присутність і ведення у своєму житті. Різні погляди існують на те, відбувається хрещення Духом Святим автоматично в момент покаяння і увірування, чи є окремим духовним переживанням вже після увірування і його треба шукати, а також дискусії щодо ознаки інших мов як прояву хрещення Святим Духом. Спробуємо розглянути різні точки зору. Точку зору, що хрещення Святим Духом відбувається в момент увірування, його не потрібно шукати чи про нього молитись, і що воно не супроводжується жодними видимими ознаками відстоюють багато християнських авторів. Джеймс Е. Бойс в [3, с.369-370)] пише:
Як же відбувається, що ми, будучи духовно мертвими, тепер отримуємо життя, бувши безсилими і безнадійно немічними, тепер стали сильними, і, бувши створені із пороху, тепер живемо вічно? Відповідь: завдяки діяльності Духа Святого. Тільки тоді, коли Дух Христів об’єднує нас з Христом, всі згадані істини стають реаліями нашого особистого досвіду. В цьому і заключається значення важливої біблійної фрази „хрещення Духом Святим”. В наші дні ця фраза часто використовується для позначення переживань, пов’язаних з так званим даром „говоріння на інших мовах”... Зараз же слід сказати, що таке вживання фрази повністю неправильне. Неправильним також є погляд на хрещення Духом як на деяку „другу дію благодаті”, якого деякі дотримуються... Але суть в тім, що сам термін „хрещення Духом” просто- напросто не відноситься до всіх цих переживань. Навпаки, він описує, як всі істинні віруючі стають ототожнені із Христом і членами Його містичного тіла. Схожу точку зору відстоює Рене Паш у своїй книзі „Святий Дух” [6, с. 46-48]: Введемо наше визначення з найбільш ясного тексту, що міститься в Новому Заповіті і відноситься до цього питання. – 1Кор. 12:13: „Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним”. З цього ми можемо зробити висновок: хрещення Святим Духом являє собою акт, за допомогою якого Бог робить нас членами тіла Христового. ...Це говорить про те, що хрещення Духом Святим не зв’язано з духовним станом віруючого, а з його положенням. Таким чином ми можемо доповнити наше перше визначення: хрещення в Христі. ... Так як хрещення Духом Святим робить нас членами тіла Христового, ясно, що ми отримуємо його тоді, коли приймаємо Спасителя і звертаємось до Нього.
Проте багато видатних служителів Євангелія дотримувались в давнину і дотримуються тепер іншої точки зору щодо хрещення Святим Духом. Вони вірять, що народження від Духа (синоніми: покаяння, народження згори, увірування, навернення) і хрещення Духом (синоніми: сповнення Духом Святим) є окремими духовними переживаннями, причому Хрещення Духом може відбуватися одразу після покаяння і увірування, а може бути віддалене від нього на певний час. А багато істинних християн можуть взагалі не пережити це духовне переживання в силу певних причин. Ці служителі стоять на переконанні, що цього переживання потрібно прагнути і шукати (воно не відбувається „автоматично” в момент покаяння), а також що християнин під час хрещення Духом може мати певні духовні (іноді досить драматичні) переживання, найважливішим з яких є ознака говоріння іншими мовами. Говорячи про переживання перших учнів, Р. Улонска зауважує [9, с. 13-14]: Але все те, що вони мали до П’ятидесятниці, не називалось „духовним хрещенням”. Хоча вони отримали подих після слів Христа: „Прийміть Духа Святого” [Ів. 20:22], але все-таки вони ще не були хрещені Духом Святим. В Діях 1:4-5 Христос говорить їм, щоб вони чекали обіцяного від Отця „що про неї казав, ви чули від Мене. Іван бо водою хрестив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів”. Ці слова Христа пояснюють те, що „бути хрещеним Духом Святим „ – це особливе переживання. Переживання, яке вони повинні були мати додатково до всього, що вони тепер вже мали, було названо „хрещення Духом Святим”, це не докір в гріхові чи впевненість у здійсненому через Христа спасінні, а також в Його воскресінні. Адже це вони мали вже до дня П’ятидесятниці. Духовне хрещення було додатковим, спеціальним духовним переживанням, якого їм ще не вистачало, незважаючи на всі попередні переживання”
Ульф Екман в книзі „Доктрини” [5, с. 99] теж підтримує дану позицію: Хрещення Святим Духом – це не те ж саме, що народження згори. Це вилиття Духа на людину і сповнення силою і здібностями Святого Духа. Після цього всякий народжений згори віруючий може ефективно служити Господу. Дух Святий вводить віруючого в надприроднє життя. Бог хоче, щоб усякий християнин жив ним в помісній церкві і через неї в цьому світі. Багато дискусій відбувається щодо того, чи повинне хрещення Святим Духом обов’язково супроводжуватись ознакою говоріння іншими мовами. Ті, хто заперечує необхідність інших мов як свідоцтва хрещення Святим Духом, часто посилаються на місце Писання: „Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо часинно; коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне” [1Кор. 13:8-10]. Під досконалим розуміють завершення канону Нового Заповіту. Проте якщо так вважати, то слід прийняти як факт і те, що скасується знання, яке згадується разом із мовами. Але необхідність знань зараз стверджують як богослови, так і саме Писання, кому така позиція, вочевидь, не має під собою міцного підґрунтя. Очевидно, що під досконалим Павло розумів встановлення Царства Божого після Другого приходу Христа, коли всі ці речі скасуються. Отож, як залишається актуальним в наш час знання про Бога і Його правду, так само залишаються актуальними інші мови, пророцтва і інші надприродні речі Божі. Щодо інших мов як ознаки хрещення Духом Святим читаємо в Д. Принса:
Так, Петро безпосередньо порівнює те, що прийняли домочадці Корнилія, з тим, що прийняли перші учні в день П’ятидесятниці, - бо він каже: „як спочатку й на нас”. Проте, при описі подій в домі Корнилія немає ні сильного вітру, ні огнених язиків. Те, що Корнилій і його домашні заговорили мовами, стало достатньою підставою достовірності їхнього хрещення Духом Святим. З цього ми можемо зробити висновок, що явище говоріння мовами, як Святий Дух промовляти дає, є у Новому Заповіті установленим мірилом того, що людина прийняла хрещення Духом Святим. [7, с.199] Особисто я вважаю біблійно обґрунтованою останню точку зору щодо хрещення Святим Духом, тому подальший виклад матеріалу відбуватиметься на її основі.
ІІІ. УМОВИ ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ А. Благодать Головною умовою отримання дару Святого Духа (як і будь-якого іншого) є надія на Божу благодать (незаслужену милість). Альтернативою отримати Святого Духа по благодаті є спроби заслужити цей дар. Але своїми добрими ділами ми не можемо заслужити ні спасіння, ні Святого Духа, ні щось іншого. В Писанні читаємо: „Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився”. [1, Еф. 2:8-9]; і ще: „Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру? [1, Гал.3:2]. З контексту зрозуміло, що галати не заслужили і не могли заслужити дар Святого Духа, а лише вірою прийняли дар по благодаті. В Д. Беспалова [2, с.11] знаходимо таку ж думку: Заслужити в Бога дар Святого Духа неможливо. А якби було й можливим, то це вже не був би дар, а належна заплата. Божий дар є дар, і дається він тим, котрі прагнуть і просять його в Бога. Б. Покаяння Проповідуючи перед ізраїльтянами в день П’ятидесятниці після вилиття Духа Святого на перших учнів, апостол Петро сказав [1, Дії 2:38,39]: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш. З даного уривка Святого Письма бачимо, що обітниця хрещення Духом Святим належить усім віруючим, які покликані Господом. Але перед тим, як отримати цей великий дар, апостол Петро наголошує на необхідності покаяння, яке згодом повинне підтверджуватися прийняттям водного хрещення. Отже, покаяння є важливою умовою отримання хрещення Духом, тому що Бог не виливає Свій дорогоцінний дар в серця нерозкаяних грішників. Р. Улонска в [9, с.19] пише з приводу цього: Хрещення Духом Святим може відрізнятися від переживання відродження, але не може бути відділено від нього. Це не відокремлене переживання, а наслідок відродження. Його можна пережити тільки будучи відродженим і маючи впевненість в прощені гріхів через кров Ісуса Христа. В. Віра Всі великі і дорогоцінні обітниці Божі ми отримуємо виключно через віру, а не через особисті заслуги чи виконання якихось заповідей чи ритуалів. Це ж саме стосується обітниці Святого Духа, як написано: „Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: проклятий усякий, хто висить на дереві, щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою”. [1, Гал.2:13-14] Павло підкреслює два важливих і взаємно пов’язаних факти. По-перше, дар Святого Духа доступний людині завдяки спокутному подвигу Ісуса на хресті; тобто це є частиною того загального запасу, який заготовлений для людини благодаттю Божою через Христа Ісуса. По-друге, цей дар, як і всі інші дари благодаті Божої, приймається просто по вірі, а не за вчинками [7, с.237] Г. Духовна спрага. В євангелії від Івана записані слова Ісуса Христа: А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є [1,Ів. 7:37]. Об’єкт цієї спраги показує нам Іван в 39 вірші: „Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений”. На підтвердження цієї думки цитую книгу „Основи Христового вчення” Д. Принса [7,с.241]: Суттєвою умовою прийняття повноти Духа Святого є духовний голод і спрага. Бог не розкидається Своїми благословеннями для тих, хто їх не потребує. Багато християн, ведучи добропорядне життя, не мають повноти Духа просто тому, що не потребують її. Вони задоволені життям без цього благословення, і Бог допускає їм залишатися в такому стані. Д. Послух Повне підпорядкування Богові та Його волі є важливою умовою отримання хрещення Духом Святим. Свідкуючи перед юдейським синедріоном та первосвящениками, апостол Петро сказав: „А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому”. Бог бажає давати найцінніші Свої дари (до яких, безумовно, відноситься дар Святого Духа) не бунтівникам, а Своїм слухняним дітям. Так, наприклад, апостоли, щоб отримати хрещення Духом, повинні були чекати визначеного Богом часу: „І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти”. [1, Лк.24:49]. В наш час послух Богові, щоб отримати дар Духа Святого, є не менш важливий. Е. Молитва. Для підтвердження важливості цієї умови цитую знову ж таки Д. Принса [7, с.241] В Єв. Від Луки Ісус називає четвертий крок на шляху прийняття Духа Святого: „Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, - скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?” Тут Ісус закликає дітей Божих просити свого Небесного Отця про дар Духа Святого. Іноді доводиться чути від християн: „Якщо Бог хоче, щоб я мав Духа Святого, то Він дасть Його мені. Мені не потрібно просити Його про це”. Але це
не Біблійний підхід. Ісус ясно вчить, що діти Божі повинні просити свого IV. ПРОЯВЛЕННЯ ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ При хрещенні Святим Духом можна виділити два аспекти цього процесу – внутрішній (невидимий) і зовнішній (видимий через прояви).
А. Внутрішня сторона – сповнення силою Святого Духа. Перед Своїм вознесінням на небо Воскреслий Спаситель, говорячи про вилиття Духа на апостолів, сказав: „Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас...”(1, Дії 1:8). Сила, яку мав на увазі Ісус, - це, очевидно, сила, яка необхідна була апостолам для ефективного звершення їхнього служіння. Говорячи про цю силу, Він розумів те, про що говорив, оскільки Сам був наповнений тією ж силою Духа, як можемо читати про Нього в [1, Дії 10:38]: „Ісуса, що був із Лазарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх оздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним”. Ісус Христос творив великі речі не Своєю силою, а силою Святого Духа, Яким був сповнений після Свого хрещення від Івана в Йордані. І сам з цього моменту розпочалось Його публічне служіння. Хоча Він був зачатий і народжений від Святого Духа (тобто був Син Божий), але ніде в Писанні не знаходимо підтвердження про те, що Христос творив чудеса чи публічно проповідував до моменту сходження на Нього Святого Духа. Отож, ми можемо зробити висновок, що в момент хрещення Святим Духом християнин наповнюється надприродною силою Духа. Д. Принс в [7, с. 269-270] так характеризує цю силу: В цих уривках, де Ісус говорить про хрещення Святим Духом, ключовим словом є „сила”. Грецькою це „дунаміс”, від якого походять такі слова, як „динамо”, „динамічний”, „динаміт”. З відродженням перш за все асоціюється влада. Наприклад, в Єв. Від Івана читаємо: „а тим, що Його прийняли, їм владу дано дітьми Божими стати, тим що вірять у Ймення його”... Проте, „влада” і „сила” це є різні речі. Перші учні вже мали цю владу, починаючи з моменту воскресіння Христа. Вони стали „дітьми Божими”. Вони були здатними жити благочестивим переможним життям. Вони більше не були рабами гріха. Проте, від моменту Воскресіння і до П’ятидесятниці вони дуже мало вплинули на більшість мешканців Єрусалиму. В цілому, протягом цього періоду Єрусалим майже не змінився від факту Христового Воскресіння. Проте, обставини різко і драматично змінилися при сходженні Духа Святого в день П’ятидесятниці. Як тільки 120 учнів у Єрусалимі були хрещені Духом Святим, весь Єрусалим відчув це. Протягом кількох годин зібралася величезна юрба і до заходу сонця три тисячі невіруючих, які відкидали Христа, пережили славне навернення, хрестилися і приєдналися до церкви. Що дало такі драматичні результати? Додання „сили” до „влади”. До дня П’ятидесятниці в учнів уже була „влада”. Після дня П’ятидесятниці у них була „влада” плюс „сила” – вони отримали ту силу, яка зробила їхню владу цілком ефективною. Сила, про яку говоримо, може включати в себе силу прославляти Бога в різних обставинах, боротися і перемагати духовні сили зла, сміливо говорити про Христа, сила любити, молитися, отримувати мудрість і відкриття з Писання і Багато іншого. Б. Зовнішня сторона – говоріння іншими мовами. В день П’ятидесятниці, коли перші учні отримали хрещення Духом Святим, вони мали не тільки невидимі духовні переживання. Писання каже про повні драматизму події, які могли спостерігати всі жителі Єрусалиму і всі хто прийшов на це свято: Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... [1, Дії 2:1-6]. З вище приведеного уривка бачимо, що сходження Духа Святого на людей супроводжувалось деякими фізичними проявами, які оточуючі мали можливість спостерігати (язики полум’я) та чути (мови, якими люди раніше ніколи не говорили і не могли їх знати). Деякі богослови відкидають можливість фізичних проявів дії Духа Святого в наш час. Наприклад, Рене Паш в (6, с.52) говорить з цього приводу наступне: Для нас, що живуть в період Нового Заповіту, ні одне місце Святого Письма не зв’язує хрещення Духом Святим з обов’язковим говорінням на інших мовах. Навпаки, після того як Павло підтвердив, що всі хрещені Духом Святим, він ясно підкреслює, що не всі говорять мовами (1Кор. 12: 13,30). Біблія у зв’язку з цим нічого не говорить ні про особливе збудження, ні про крики, ні про здригання, якими би супроводжувалося хрещення Духом Святим. Навпаки, вона стверджує, що Бог є Богом миру, порядку і благопристойності (1Кор. 14: 14, 33, 40). Якщо ж щось подібне все ж відбувається, то ясно, що воно не може походити згори. Але деякі автори погоджуються з такою можливістю. Джек Дір в (4, с. 82, 84) пише: Незвичайні фізичні прояви відбувались протягом всієї історії церкви, особливо в часи пробуджень. Іноді ці прояви відбувались в доволі незвичних обставинах. Під час євангельського пробудження в Англії в кінці 1730-х – початку 1740-х років Джон Веслі спостерігав цілий ряд „зовнішніх ознак”, які супроводжували його проповідь. 17 червня 1739 року, наприклад, під час проповіді Веслі, яку він говорив у відкритому полі, запрошуючи всіх грішників ввійти в святе святих новою і живою дорогою, „багато з присутніх почали кликати до Бога з голосними криками і слізьми. Деякі звалились на землю і залишались там непорушними. Інші дуже сильно тремтіли і тряслись. Були і такі, тіла яких смикались у конвульсивних рухах, причому з такою силою, що четверо чи п’ятеро людей не могли втримати одну таку людину. ...Згідно Біблії, дія Святого Духа може іноді викликати різноманітні фізичні реакції людей: тремтіння, конвульсії, транси і навіть хворобу чи повну втрату свідомості.
В Новому Заповіті у книзі Дії Апостолів згадується п’ять випадків хрещення Святим Духом: перших учнів в день П’ятидесятниці, навернених жителів самарійського міста, людей в домі Корнилія, Савла (який став апостолом Павлом) та учнів в Ефесі (яких зустрів апостол Павло). В трьох з них (перші учні, дім Корнилія і учні в Ефесі) писання прямо вказує на інші мови як на ознаку, яка супроводжувала хрещення Духом Святим. У випадку з Павлом в Діях не згадано про мови, але коли апостол пише про себе, то в (1, 1Кор. 14:18) він говорить: „Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше за всіх вас”. З цього можна зробити висновок, що апостол Павло отримав ознаку говоріння іншими мовами в момент хрещення Духом Святим. І, нарешті, в описанні прийняття дару Святого Духа самарянами мови не згадуються взагалі. Але, судячи з контексту, якісь зовнішні прояви в момент прийняття віруючими Духа Святого мусили мати місце. В (1, Дії 8:17-19) читаємо про це: Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого! Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого”
Якби нічого не відбувалось в момент отримання Святого Духа, то як Симон-ворожбит міг би це побачити? Тому логічно зробити припущення, що цією ознакою були інші мови. З Писання також можна зробити висновок, що для першої Церкви ознака інших мов була єдиним і достатнім доказом хрещення Святим Духом, тому що в (1, Дії 10: 44-46) читаємо: „Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували...” Стенлі Хортон в (8, с. 266) говорить про інші мови як про ознаку хрещення Святим Духом так: В день П’ятидесятниці отримання дару Святого Духа було відмічено першочерговим фізичним (або зовнішнім, оскільки це було не зовсім фізичним) доказом говоріння на інших мовах (мовах, які відрізняються від їх власного) як Дух Святий давав їм виражати словами. Те, що інші мови – це дане свідоцтво, і особливо те, що інші мови були переконливим доказом в домі Корнилія..., є відмінним аргументом, щоб вважати інші мови першочерговим фізичним (чи зовнішнім) свідоцтвом хрещення Святим Духом. V. ПРИЗНАЧЕННЯ ХРЕЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ Все Боже творіння має свою ціль і призначення. Даючи людям Свої дари, Бог теж мав певну ціль. Можна виділити дві головні цілі, які переслідував Бог, виливши на Церкву в день П’ятидесятниці Свій дорогоцінний дар. Однією є наділити християн надприродною силою для свідоцтва про воскресіння Христа і проповіді Євангелії людям, а другою є бажання Бога дати можливість віруючим діяти в надприродніх дарах Святого Духа. Щодо першої цілі, то в (1, Дії 1:8) читаємо: „Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”. Писання говорить, що саме прийняття Святого Духа дало учням Христа силу і відвагу свідкувати про Месію і проповідувати Євангелію по всьому світу. Особливо яскраво ця переміна виявилась в житті апостола Петра. Ще декілька днів назад він відрікся Христа, зустрічався з іншими апостолами за закритими від страху перед юдеями дверима. Але в день П’ятидесятниці він сміливо свідкує людям про Христа. через декілька днів перед синедріоном він мав мужність заявити первосвященикам і книжникам: „Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!” (1, Дії3: 13-15).
„Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!” (1, Дії 4:31). Яка разюча переміна завдяки Святому Духові сталась з групою учнів, які декілька днів переховувались від страху перед юдеями! В житті послідовників апостолів це теж мало місце, як, наприклад, в служінні диякона Степана: „Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда. Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном. Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив”. Історія говорить, що за декілька десятків років християнство поширилось з маленької Юдеї по всій території величезної Римської імперії. І це зробили прості люди, сповнені „динамічною” силою Духа Святого. Тепер декілька слів щодо другої цілі, яку переслідував Бог, даючи людям дар Свого Духа. Саме хрещення Святим Духом широко відкриває двері для доступу до багатих ресурсів Святого Духа, серед яких Біблія згадує дари Святого Духа, які даються християнам для більш ефективного служіння на ниві Божій: „І кожному дається виявлення Духа на користь. Одному бо Духом дається слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари оздоровлення тим же Духом, а іншому дроблення чуд, а іншому вияснення мов. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче”. (1, 1Кор. 12:7-11). С. Хортон пише про зв’язок хрещення Духом і Його дарами в (8, с. 268) так: Фактично потрібно завжди пам’ятати, що хрещення Святим Духом – це не кульмінаційне переживання. Сам день П’ятидесятниці був тільки початком врожаю і привів людей в спілкування поклоніння, вчення і служіння, так що хрещення Святим Духом – це лише двері в відносини, які розвиваються, із Святим Духом і іншими віруючими. Воно приводить до життя служіння, де дари Святого Духа забезпечують силою і мудрістю, які необхідні для поширення Євангелії і росту церкви. Також У. Екман в (5, с. 100) говорить стосовно дарів Духа: В Старому Заповіті можна знайти багато прикладів того, як звершались дивовижні справи, коли Дух Святий наповнював, наприклад, Гедеона, Самсона Давида, Даниїла, Іллю, Єлисея і багатьох інших. Той же Дух сходив в усій повноті на Ісуса так, що Він отримував надприродні знання про ситуації і відносини людей, зціляв хвороби і виганяв демонів. Ісус обіцяв послати того ж Духа учням, щоб вони могли діяти так само, як Він Сам. Божий Дух був на Ісусі, і Він був помазаний, щоб проповідувати, зціляти і звільняти. Коли він це робив, відкривались надприродні здібності Отця в Сині. Цими дарами Духа наділені також всі віруючі, народжені згори і сповнені Святим Духом.
VI. ВИСНОВОК. Церква чекає повернення на землю Свого Господа і Спасителя Ісуса Христа і встановлення на землі Його Тисячолітнього Царства. Але Син Божий не повернеться, поки не виконаються всі біблійні пророцтва, які обумовлюють Його повернення. Одне з них Христос сказав Сам: „І проповідувана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!”(1, Мт. 24:14). Усвідомлення того, що від нас до певної міри залежить те, наскільки швидко прийде Господь, вселяє як і радість, так і покладає велику відповідальність – проповідувати Євангелію всім народам. А щоб виконати це Велике Доручення – недостатньо власних сил і здібностей. Та добра новина полягає в тому, що Бог через ресурси Святого Духа хоче забезпечити нас всім необхідним для виконання цього завдання. Від нас залежить тільки прийти і взяти те, що Бог нам приготував: силу, здібності, можливості, дари, мудрість і інше. І саме через хрещення Святим Духом ми можемо отримати ці ресурси і ефективно виконувати волю Господню на землі. І якщо ми хочемо бути свідками Христа аж до краю землі, пришвидшуючи Його Другий прихід, питання хрещення Святим Духом залишається надзвичайно актуальним для кожного з нас. БІБЛІОГРАФІЯ
|
|
Головна | Новини | Про ТБС | Абітурієнтам | Студентам | Випускники | Фотогалерея | Посилання Сторінка студентів | Історія | Програми | Викладачі | Бібліотека | Молитовні прохання | Контакти |
|
© 2006 Тернопільська Біблійна Семінарія Designed and hosted by www.LikeW.com |