|
|
|
||||||
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
Сторінка студентів |
||||
|
Джерело, природа та наслідки гріха (реферат Терещенко Галини з предмету "Доктрина про гріх")
ПЛАН І. ВСТУП ІІ. ДЖЕРЕЛО ГРІХА ІІІ. ПРИРОДА ГРІХА IV. МАСШТАБИ І НАСЛІДКИ ГРІХА V. БОРОТЬБА БОГА З ГРІХОМ VI. ВИСНОВОК
І. ВСТУП Наука, яка говорить про походження, існування та дії гріха, називається хамартологія. Деякі ліберальні та східні богослови стверджують, що гріха не існує, що гріх – це ілюзія, або видумка людини. Не всім людям подобається говорити про гріх, або навіть слово „гріх”, тому вони заміняють це слово на інші: проблеми, помилки, недоліки, негаразди. Але Біблія однозначно говорить про гріх і його руйнівну силу, а також Біблія показує вихід з цієї ситуації. Біблійне вчення про гріх містить у собі конкретну розділену дорогу: занурене у нечистоту людство або перевагу Божої слави. Гріх кидає тінь на всі аспекти існування людини. Не дивлячись на те, що ми чітко уявляємо собі що таке гріх, він все ж залишається загадковим і захованим. Але коли Бог виллє своє світло на цю темряву, то не тільки це темрява, але й саме світло стане для нас більше очевидним.
ІІ. ДЖЕРЕЛО ГРІХА
Гріх є порушенням закону Божого. Бог дав Закон Мойсея для того. щоб підвищити рівень людського розуміння Його стандартів та серйозно застерегти щодо їх порушення. В Біблії говориться про подію, яка сталася на початках, коли гріх став реальністю. Змій став недобрим ще до того, як гріх ввійшов у світ через Адама. Важливо буде побачити, що гріх бере початок від свободи морального вибору, а не спокусі якій вони могли не піддатися. Тобто спокуса також сприяла до гріха, адже змій не зірвав плід і не заставив насильно Єву вкусити від нього. Люди самі зробили свій вибір.
Перший гріх людини включає в себе всі інші гріхи: неслухняність, гордість, невір’я, моральний занепад, масові вбивства і добровільне підпорядкування дияволу. Сатана, який пообіцяв Єві божественні висоти, був проклятий перше всіх і був засуджений на вічне знищення насінням жінки [1, Мт. 25:41]. На кінець перші люди „подарували” своїм дітям смерть [1, Римл. 5: 12-21]. З вищесказаного можна зробити висновок, що спокуса часто приходить як побудження ззовні. Так було у випадку з Ісусом. Спокуса переступити Богом встановлені закони виходить від іншої людини. Але в кінцевому результаті гріх звершується за власним вибором людини. Бажання здійснити якийсь вчинок може виникнути в самій людині, або від іншої, але відповідальність лежить на самій людині. Адам і Єва піддалися цьому імпульсу, а Ісус не піддався. В нас людей, які живуть в теперішній час після гріхопадіння появився ще один ускладнюючий фактор. Є те, що називають „плоть” (тіло). Цей фактор має сильну дію на наші діла. Павло яскраво протиставляє тіло і дух, пише про діла тіла, які складають цілий каталог зла. Під „тілом” Павло розуміє не фізичну природу людини. В тілесній природі людини немає нічого аморального. Недоліки є в егоцентричності життя, неприйнятті і відкиданні Бога. Відповідно, тепер людині стало набагато важче зробити правильний вибір. Якщо ми звернемо увагу на те, як сатана спокушував Ісуса. В самих бажаннях, які пропонувалися Христу, немає нічого протизаконного, але важливо те, як і коли це пропонувалося. Ісус розрізнив де є гріх. З Євангельської точки зору, проблема є в тому, що людина, яка є гріховною по своїй природі, живе в світі, де діють могутні сили зла, які стараються ввести людину в гріх. Викорінення гріха станеться через зміну людської природи і через Божу допомогу, яка має силу стримати зло. Змінять людину і приведуть її до спільності з Богом особисте навернення і духовне відродження.
ІІІ. ПРИРОДА ГРІХА Вчення про гріх має важливе значення. Наше уявлення про природу Бога впливає на наше розуміння гріха. Якщо Бог – висока, чиста і свята істота, яка чекає від всіх людей схожості з Ним, то найменше відхилення від Його норм веде до гріха. Але якщо ми уявляємо Бога стареньким чоловіком, який не зауважує, що діється навколо Нього, то положення людини не таке вже й погане. Таким чином, наше вчення про гріх буде відображенням нашого вчення про Бога. Гріх це не є щось пасивне, а це реальна сила, яка діє, яка розриває стосунки людини і Бога. Гріх є повстанням проти Бога, це несправедливий акт, який спрямований проти Бога та людини. Людина створена і призначена бути відображенням Бога, Його природи. Найменша невідповідність Його нормам – гріх. Розуміння гріха має великий вплив і на вчення про спасіння. Якщо людина по своїй суті добра, а її інтелект і мораль є в доброму стані, то її положення перед Богом не створює ніяких проблем. З іншої сторони, якщо людина розбещена і не хоче робити нічого доброго, то вона має потребу в перетворенні особистості. Таким чином, чим радикальніша наша концепція гріха, тим важливішим в наших очах повинно бути спасіння. Розуміння гріха важливе і в поглядах на служіння і взагалі життя суспільства. Дуже важко в наш час говорити про гріх. По-перше говорити про гріх, як і про смерть неприємно. Це гнітить людину. Настирливо пропагуються тільки позитивні погляди і ідеї. Часто людина виходить з того, що вона не робить нічого поганого, вважає себе доброю і про гріх не думає. В Біблії гріх характеризується по-різному; як невір’я, бунт, промах, моральні недоліки. Загальним елементом, який об’єднує всі ці різноманітні характеристики гріха, є уявлення, що грішник не виконує Божий закон. В Старому Заповіті гріх пов’язується з зовнішніми ділами, або з зовнішніми невідповідностями Божих вимог. Внутрішні думки стали предметом особливої уваги в Новому Заповіті. Навіть Христос засудив зовні добрі діла, які робляться з ціллю досягнути схвалення від людей, а не догодити Богу. З цього можна зробити висновок, що гріх – всяка невідповідність, активна чи пасивна, моральному Божому закону. Вона може проявлятися в ділах, в думках, у внутрішньому стані. Гріх – це життя, діла і думки, які не відповідають тим нормам, які Бог чекає від нас. Градація гріхів:
IV. МАСШТАБИ І НАСЛІДКИ ГРІХА.
В усій Біблії говориться, що гріх дуже серйозне питання з серйозними наслідками. До нього не можна відноситись легковажно, не надаючи особливого значення. Гріх впливає на відношення грішника з Богом і людьми. Він діє на особистість самого грішника. Гріх привів до миттєвої зміни відносин людини з Богом. Люди не виправдали довір’я, порушили Боже повеління. Люди перейшли на другу сторону від Бога і фактично стали його ворогами. Змінився і відступив не Бог, а Адам і Єва. Наслідки гріха різні і складні. Їх необхідно розглядати, враховуючи кого і що вони зачіпають (стосуються). Гріх не обходить стороною Бога. Не дивлячись на те, що Його правосуддя і всемогутність не ставляться під сумнів, в Біблії говориться про Його ненависть до гріха [1, Рим. 1:18], терпіння по відношенню до грішника (1, 2Пет. 3:9), відшукуванні заблукавши грішників [1, Рим. 5:8]. Коли гріх ввійшов через людину, то це ранило Його серце. „І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм” [1, Бут. 6:6]. Гріх це є посягання на Його святість, а також він порушив спільність Бога з людиною. В книзі Ісаї написано, що гріх зробив поділ між Богом і людиною. Чого найбільше хотів Бог, то це спільності з людиною. Гріх зруйнував це і творіння було через це прокляте [1, Рим.8:22]. Коли Бог творив світ, то говорив, що все було прекрасно, а тепер Йому боляче дивитися як все гарне перетворюється у прокляте. Бог став позбавлений радості благословляти людину. В зразковому, без вади світі стало все зіпсовано, перекручено гріхом. Багато разів Святе Письмо говорить про ту несправедливість, яка твориться грішними над невинними [1, Прип. 4:16; Пс. 10:5]. Поява гріха стала причиною того, що Бог мусів віддати свого Сина на смерть, щоб визволити людину від гріха. Найбільші наслідки гріха можна побачити в самому високому Божому творінні – в людині. Гріх народжує обман, в результаті якого зло виглядає як щось добре і по цій причині люди можуть обманювати і перекручувати істину, при цьому відкидаючи свою гріховність [1, Лук.11: 39-52] і навіть самого Бога [1,Тит. 1:16]. В кінцевому результаті, перекручування добра прямо можна назвати злом. Почуття вини, невпевненості, безпорядку, страх суду і інші подібні почуття супроводжують зло [1, Пс. 37:3,4; Римл. 2:8,9]. До людини прийшли хвороби [1, Римл. 6:23]. Гріх вражає всю особистість: розум, серце, волю [1, Римл. 8: 7,8]. Людина не може догодити Богу і спасти себе [1, Ів. 8:34-36]. Совість людини стала лукавою [1, Євр. 10: 22], серце стало зіпсованим і лукавим [1, Єр. 17:9]. Гріх перевернув ідеали людини [1, 1Кор.12:2]. Гріх ставить людину в залежність, яка потім перетворюється в закон зла в них самих [1, Римл.7: 23,25]. Гріх не поминув і природи. В тваринному світі появилася агресія сильнішого над слабшим, кровожерливість, ворожнеча. В рослинному світі не обійшлося без наслідків. Сортове насіння не виростає без догляду та позитивного втручання людини, а бур’яни неможливо знешкодити. Природа стала предметом знищення та смерті. Проходить деградація всього фізичного світу. Земля і всі діла на ній згорять. Сфера гріха не обмежується конкретним числом людей, або навіть більшістю роду людського. Всі люди без виключення – грішники. Біблія не тільки часто стверджує, що всі люди – грішники, вона також кругом і в усьому виходить з цього положення. Легко можна зауважити, що повеління і заклики покаятись відносяться до всіх [1, Дії 17:30]. „Гріх універсальний. Райдер Сміт формулює це наступним чином: Загальне розповсюдження гріха приймається як беззаперечний факт”. [3, с.526]. Перемогти гріх можна тільки люблячи Бога найперше, потім ставши провідником Його любові по відношенню до людей. Тільки любов може захистити від гріха [1, 1Пет.4:8] і повністю відкупити гріх. Знання про гріх повинно народжувати святість в житті людей.
V. БОРОТЬБА БОГА З ГРІХОМ Бог достатньо забезпечив християнина, щоб уберегти його від стежки гріха. Своє Слово Бог дав християнину, яке виховує у праведності, щоб віруючий міг бути „готовий до всякого доброго діла” [1, 2Тим. 3:16,17]. Саме Слово Боже може утримати віруючого від гріховного життя [1, Пс. 118:9-16], Слово очищує віруючого [1,Еф.5:26], освячує віруючого [1, Ів. 17:17]. Бог поставив хрест-поєднання святості та любові Божої [1,1Кор.1:18]. Христос викупив нас, позбавив від рабства гріха, заплатив повну ціну і дав нам свободу [1, Гал. 3:13]. Через жертву Ісуса Христа Бог нас помилував, примирив. Бог зробив нас друзями і рідними [1, Еф. 2: 15,16]. Він зайняв наше місце, поніс покарання за гріх наш [1, 1Пет. 3:18], оправдав нас, очистив своєю кров’ю, яка змиває наші гріхи. Дар Божий для нас –незаслужена богоприхильність, дія благодаті [1, Римл.3:24].
VI. ВИСНОВОК Бог, створюючи людину, створив її за Своїм образом [1,Бт.1:16,27]. Він зробив все від нього залежне, щоб врятувати нас від загибелі. Нам залишається вірою прийняти це спасіння в своє серце. Всі наші стосунки повинні базуватися на покорі не тільки із-за того, що ми спасенні від жахливого життя і долі, але також із-за величезної ціни, яка була заплачена за наше спасіння. Розуміння природи гріха повинно відновити розуміння питань навколишнього середовища, виконати дане нам доручення і донести Боже слово тим людям, які замість поклонятися Творцю, поклоняються творінню. З цього всього можна зробити висновок, що життя необхідно прожити з конкретною надією на майбутнє, яке настане після гріха і смерті [1, Об’явлення 21: 22]. Після чого, очищені і відроджені віруючі побачать лице Того, Хто не пам’ятає більше наших гріхів. „І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: „Пізнайте Господа!” Бо всі будуть знати мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, - каже Господь, - бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!” [1, Єр. 31:34]. „А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!” Кожною клітиною свого єства і кожну мить свого життя я хочу прославити такого Свого Спасителя! БІБЛІОГРАФІЯ
|
|
Головна | Новини | Про ТБС | Абітурієнтам | Студентам | Випускники | Фотогалерея | Посилання Сторінка студентів | Історія | Програми | Викладачі | Бібліотека | Молитовні прохання | Контакти |
|
© 2006 Тернопільська Біблійна Семінарія Designed and hosted by www.LikeW.com |